Ладижинська сільська територіальна громада
Уманського району Черкаської області
Логотип Diia
gov.ua місцеве самоврядування України
  Пошук

Ятранівка

 

Ятранівка

Від найдавніших часів доXIIIстоліття.

 

 

На Правобережній Україні, на досить високому місці Волино-Подільської височини, в 13 км. від м. Умані, там, де Ятрань круто в’ється, лежить мальовниче українське село Ятранівка, Черкаської області. Ятранівка розміщена на значному підвищенні, яке прорізується річками Ятранню, що бере свій початок біля села Томашівки і її притокою Журбанкою, що глибоким яром тече з села Громів. На території села по річці Журбанці споруджено чотири ставки, а в центрі села, де р. Журбанка впадає в річку Ятрань споруджено Середній став. В двох кілометрах від села в південно-східному напрямі р. Ятрань приймає в себе води р. Шаринки, на якій споруджено два ставки. Правий берег Ятрані із крутими схилами та скелястий, лівий – пологий.

       На лівому березі річки Ятрані та правому березі Журбанки на високій кам’яній брилі, що глибоко лежить в землі, розміщений цент села і його частини: Косівка, Латашня, Уманська лінія, Голубіївка, Висланка, а на протилежному березі Ятрані – Завод, Охремівка, Червона лінія, Погоріла і П’ятківка. Кожна частина має свою давню історію. П’ятківка – з слів старожилів називалася так як на тому місці розміщувалося п’ять хат. Висланка – десь у 19 ст. людей висилали для того, щоб розширити територію села. Погоріла – приблизно тим же часом, відбулася пожежа, і було спалено вогнем чимала селянських будинків. Охремівка – від проживання Охрема. Уманська лінія – від напрямку на м. Умань. На жаль, на інші частини села дійшло до нас мало інформації.  

       З північно-західного і західного напрямку знаходиться ліс, який тягнеться амфітеатром. На території села розміщена велика кількість ярів, кожний з них має свою назву: Кедів, Жмурів, Андріянів, Хрестова, Ціваньові ліски, Крутенькі ярки, Глибока, Великі і Малі Чагари, Тузи.   Ґрунти навколо і в самому населеному пункті родючі, чорноземні та підзолисті, рослинний і тваринний світ характерний для лісостепових районів України. Саме наявність родючих чорноземів і стала запорукою того, що тут люди селилися із дуже давніх часів і їх основним заняттям було землеробство.

       Село Ятранівка має давню історію, бо історія села тісно зв’язана з історією м. Умані і Уманщини. Відомо, що на Уманщині зафіксована висока концентрація і щільність поселень племен трипільської культури. Випадкові знахідки в нашій місцевості свідчать про те, що по берегах р. Шаринки існували трипільські поселення, сліди яких залишилися до нашого часу. До цього часу тут ми знаходимо черепки ліпного посуду, бо гончарного круга трипільці ще не мали. Вони переважно займалися землеробством, обробляючи землю за допомогою кам’яних і кістяних мотиг. Вирощували пшеницю, ячмінь, просо, займались скотарством. Трипільська культура займає досить довгий період часу IV-II тисячоліття до нової ери. Поселення по річці Шаринці відносяться до кінця середнього стану трипілля, десь біля 4 тисячі років тому.

       21 серпня 1961 року проведено розвідки на полях с.Ятранівки вздовж правого берега р.Шаринки та лівого берега р.Ятрані від с.Текучої до впадіння в Ятрань р.Шаринки. Було пройдено за метрів 300 до гирла р.Шаринки по її лівому березі, піднімались трохи на гору / тут берег круто піднімається вгору / , але  було нічого не виявлено. Пізніше проводилися розвідки Левченком і Стефановичем  й вже було виявлено сліди трипільських поселень.

Трипільське селище Ятранівка – 1.

       За метрів 200 до греблі на правому березі Шаринки до річки підходить неглибокий і недовгий яр. Зразу при підйомі з яру на гору попадаються сліди трипільських жител і трипільської кераміки. Зрідка тут попадається і черняхівська кераміка. Одначе коли далі підніматися, а потім спускатися до берега Шаринки та Ятрані часто попадаються сліди трипільських жител. Ці сліди з великою кількістю перепаленої глини доходять до самого кінця орної землі / до 50 м від річки /. Вгору сліди йдуть через горб на протилежний спуск до яру, що складає понад 300 м. Вздовж берега сліди добре простежуються до 400 м до посіву гречки, а далі в гречці вже не можна простежити. Далі на ріллі густі сліди жител тягнуться десь до 300 метрів. Тут за висловами людей при оранці неодноразово виорювався навіть цілий посуд. Невеличка балка метрів біля 400 до межі також перетинає поле і сліди трипілья доходять тільки до неї. На поораному було знайдено два уламки великих вінець з горшків. В одному черепку з вінець темно рожевого кольору зразу під лініями намальовано чорною фарбою смугу до 8 мм, від якої на краю черепка відходить теж смуга, але є тільки краї. На одному черепку з вінцями вушко в вигляді двох невеличких горбочків. На вінцях миски жовтуватого кольору на внутрішній стороні орнамент буруватою фарбою серповидної форми. Один черепок з денця посудини, яка мала чотири ніжки / є тільки слід однієї ніжки /. Чимало черепків вкрито нальотом вапнякових солів. 

                                                                                                                                                

 

 

       Слід зазначити, на території села, знаходяться зольники, що характерні для племен білогрудівської культури. Вони являють собою підвищення до 4 м., а діаметр 35м. Вчені вважають, що саме ця культура була першим етапом ранньозалізного віку.

Білогрудівські поселення не мали укріплень, жителі мешкали, імовірно, в прямокутних великих напівземлянках, в яких стіни були з дерева, а підлога вимазана глиною. Поховання людей – ґрунтові та курганні могили, в яких небіжчики скорчені, іноді кремова ні, а рештки вміщені в урни. Матеріальна культура представлена керамічними виробами ( слоїки, тюльпаноподібні посудини, черпаки, кружки, миски, келихи ) та виробами з бронзи ( браслети, шпильки, спіральні підвіски, вістря списів і луків, кинджали ). У пізній період білогрудівці вже виготовляли знаряддя з заліза ( голки ). Основні заняття мешканців білогрудівських поселень – землеробство, тваринництво й птахівництво. Велику роль у світогляді племен білогрудівської культури відіграв культ вогню ( велика кількість зольників ). Як вже зазначалося вище, для білогрудівських поселень характерна велика кількість зольників, які переважно мають правильну форму. Єдиної думки щодо їх призначення немає. Одні вважають пам’ятками поховального обряду, другі – залишками житла, треті – культовими місцями, які пов’язані з вогнем. Пройшли роки і ці зольники були розорені.

       Скіфам вдалося створити на території України потужну державу. Автохтонне ( корінне ) землеробське населення вони підкорили – ці племена увійшли в історію під назвою скіфів-орачів, які мешкали у лісостепу правобережної України. Скіфи-орачі відомі пізніше також під назвою сколоти. Є підстави вважати, що в нашій місцевості жили племена і скіфів-землеробів, в VIIIII ст., сліди яких знайдено і достатньо досліджені на Уманщині. Ці племена жили в час розкладу первіснообщинного ладу, коли появилась масова майнова нерівність і родовий лад поступово змінювався сусідською общиною. Племена скіфів-землеробів вирощували пшеницю, просо, жито, коноплі і інші зернові культури, займалися городництвом. Також займалися скотарством, знали гончарне, ковальське, ливарне та інше ремесло.

       Про це свідчить хотями той факт, що в 1961 році на огороді в долині р.Ятрані, де вона приймає води р.Журбанки, знайдено залізний наконечник скіфської стріли.

       По берегах р.Шаринки зустрічаються сіро глиняні черепки та черепки лощені графітом. Цей посуд виготовлявся на гончарному крузі. Ця кераміка відноситься до черняхівської культури, / IIV ст. н.е. / і свідчить про людські поселення тут в цей час. Пам’яток цієї культури на Уманщині виявлено понад 160, зокрема, навколо села Ятранівки – 3. Видатний краєзнавець Уманщини Г. Ю. Храбан так описав ці пам’ятки:  Черняхівська пам’ятка Ятранівка – 3

Вже перед гирлом р.Журбанки лівий берег в селі є трохи пологим. Трохи нижче перегороджує гребля, де утворює досить великий ставок. З села до греблі спускається дорога над якою стоїть з правого боку, коли спускатися до Ятрані, селянська хата. Вона зараз порожня, але видно, це щось мало відношення до ліків, бо видно пляшечки. Вияснилось, що там була ветеринарна амбулаторія, біля якої є городина, а ближче до дороги бур’ян. З самого миса цієї садиби бульдозер згрібав землю на греблю і вивернув на поверхню чимало черепків різного часу.

       Серед цих черепків є й уламки черняхівської кераміки. Піднято 14 уламків кружального посуду, приналежність яких до черняхівських не виникає сумнівів. Це є також уламок ручки амфори, з перерізі овальної / розміри діаметрів: 35х10 мм /. Понад берегом ставка за садибою ветамбулаторії виступає гранітна скеля і по цьому граніті проходить дорога. Понад дорогою валяються сіроглиняні черепки викинуті з огорода і невеликий шматок залізної жужелиці.

       Серед піднятих уламків, розритих бульдозером, є 4 уламки вінець з шершавотою поверхнею і витердками. В двох із цих уламків дно вгинається до центру всередину, утворюючи ніби кільцеву ніжку. Є два уламки стінки, на яких нанесено орнамент в вигляді косої сітки пролощеними тоненькими рисами. Обох уламків глина сіра, але в більшого колір на зовнішній поверхні наближається до жовтувато-червоного. Є черепок з чорним лощенням.

       Є уламок флакона / керамічного /, всього вкритого рівчачками які йдуть навколо горла флакона. Одначе наявність тут ветамбулаторії, а також одно часове виявлення уламків близьких до нас часів, примушує нас тільки згадати про шийку флакона, не знаючи його датування. До речі глина в нього ясно-сіра,

поверхні чорні. Може справді поселення було на правому березі р. Журбанки на невеликому просторі.

       Як би то не було, а ми маємо справу з слідом черняхівської пам’ятки. Серед знахідок, які зберігаються в Уманському музеї, є шматок залізної жужелиці, але не вказано тільки певного місця знахідки. Очевидно, це місце є саме тут. Тут, очевидно, і в далекі часи було болото, з якого брали в черняхівський час болотну руду.       Черняхівська пам’ятка Ятранівка – 1Круті береги йшли селом понад р. Журбанки до кінця села. За від села на правому березі Журбанки від села є птахоферма. Берег тут не досить стрімко підходить до води. Поле посіяне недавно житом чи пшеницею. Тут не видно черепків, але все ж удалось найти одного кружального черепка з ясно-сірої глини з мазкою поверхнею. Другий черепок був ліпним рудуватого кольору. Далі до автостради береги у р. Журбанки круті.1,5 км

                                                                                                                                                    

 

 

Черняхівська пам’ятка Ятранівка – 2

На цьому ж місці, біля гирла Шаринки, є також сліди селища черняхівської культури. При чому уламки кераміки від яру простежуються зрідка, але зате їх багато в 30 – 50 м від річки. Сліди черняхівських жител, очевидно, не попадали на житла трипільські. На слідах черняхівських жител багато перепаленого каміння. Ці сліди простежувались на відаллі до 100 м, до посіву гречки. За гречкою уламки черняхівської кераміки попадались зрідка. Можна припускати, що черняхівське селище мало довжину до 1 км. Уламки посуду майже всі сірого кольору,  різних відтінків, від ясного до темного. Одне денце на кільцевій ніжці з мазкою поверхнею. Черепки з добре налощеною поверхнею. Знайдено фрагмент жорен. Камінь побував в огні і на зламі набув червонуватого кольору і навіть справляє враження, що жорна виготовлені з глини з додатками камінців. Обидва селища своїми слідами повністю не перекриваються: трипільське більше. Слід черняхівського селища виявлено було І.Г.Левченком.

                                                                                                                                                     

 

 

        Отже, в нас є дійсні докази про існування черняхівської культури в с. Ятранівці. Сліди стародавніх поселень слов’янських племен – антів, що тут жили у IIV ст., також видно на правому березі р. Ятрані між с. Ятранівкою і с. Текучою, недалеко від того місця, де р. Шаринка впадає в р. Ятрань.

       Немає сумніву, що стародавні поселення були по берегах р. Журбанці, в цьому місці, де вона впадає в р. Ятрань, з лівої сторони – центральна частина села. Тут на садибі ветамбулаторії бульдозер вигорнув не тільки уламки черняхівської культури. Тут є уламки сіро глиняного посуду, що ймовірно належить до VIVIIст.

Пізніше Уманщина входить до складу Київської Русі. Хоч писаних документів за цей період ми не маємо, але на території с. Ятранівка знайдено залізний наконечник списа, що відноситься до часів Київської Русі.

Літописи свідчать, що з 1068 по 1215рр. половці здійснили близько 35 нападів, поки завоювали цю землю. Про те, що Уманщина була ареною боротьби

Код для вставки на сайт

Вхід для адміністратора

Онлайн-опитування:

Увага! З метою уникнення фальсифікацій Ви маєте підтвердити свій голос через E-Mail
Скасувати

Результати опитування

Дякуємо!

Ваш голос було зараховано

Форма подання електронного звернення


Авторизація в системі електронних звернень

Авторизація в системі електронних петицій

Ще не зареєстровані? Реєстрація

Реєстрація в системі електронних петицій


Буде надіслано електронний лист із підтвердженням

Потребує підтвердження через SMS


Вже зареєстровані? Увійти

Відновлення забутого пароля

Згадали авторизаційні дані? Авторизуйтесь