24 лютого 2025 року - три роки з початку повномасштабного вторгнення
3 роки.... 1095 днів і ночей серце України б’ється в ритмі війни.
24 лютого 2022 року ворог вдерся не просто на нашу землю — він чорним мороком увірвався в наші домівки, наші мрії, наші душі. Сьогодні, 24 лютого 2025 року, ми стоїмо на порозі третьої річниці вторгнення, де біль переплітається з гордістю, а сльози — з вірою.
Ці три роки в історії України закарбуються криком матерів, що втратили синів, шепотом дітей, які ховаються від вибухів, тремтінням рук у постійній невизначеності, зруйнованими вулицями колись вируючих міст, мовчазними полями, на яких раніше колосилися жито та пшениця, сиренами, що розриваються у нічній тиші.
Сьогодні вся Україна надихається втомленими, але палаючими незгасним вогнем, очима наших Захисників, руками волонтерів, що не знають спочинку і серцями Українців, які б’ються в унісон від Карпат до Донбасу.
Ворог хотів знищити нас, але натомість розбудив силу, яку не зламати. Кожен день війни — це не просто виживання, це гімн Свободі, вибореній надвисокою ціною. Ми плачемо, але не здаємося. Ми падаємо, але встаємо. Бо за нашими плечима — не просто земля, а й душі тих, хто вже не з нами, хто віддав своє життя у бою за Свободу та Незалежність Українського Народу.
Три роки — рана, що не гоїться. Але Україна вистоїть. Заради пам'яті тих, кого забрали небеса. Заради майбутнього тих, хто ще народиться на вільній землі.
Світ дивиться на Україну, яка крізь біль і сльози, любить, надіється та живе.
Український Народ - це сила, що пробивається крізь пітьму, до світла. І ми дійдемо. Разом.
