21 жовтня Ладижинська громада провела в останню путь Героя, Захисника, Воїна - Нечепорука Вадима Олександровича
День 21 жовтня 2024 року, видався сонячним, теплим вітерцем зустрів він Захисника «на щиті» - Вадима Нечепорука. Вадим, уродженець с.Красне Поле, що на Луганщині. Народився 23 квітня 2001 року. Ріс доброю, позитивною дитиною. З дитинства захоплювався технікою та її ремонтом. Мрія стати «механіком» за фахом здійснилася у Сєверодонецькому ВПУ №24. 28 вересня 2021 року Вадим був призваний на військову службу за контрактом в складі 53-ї механізованої бригади ім. князя Володимира Мономаха. Прослуживши лише 5 місяців, на початку повномасштабного вторгнення рф, Вадим в авангарді став на захист рідної землі. Під час наступу окупанта на місто Волноваха, Вадим зі своєю бригадою взяли всю силу удару на себе. У важких кровопролитних боях за місто, у лютому-березні 2022 року, 53-тя бригада втратила більшу частину свого особового складу. Вадим мужньо боровся, але 8 березня в результаті важкого поранення загинув на полі бою. Справжній воїн… До останнього подиху, мужньо боронячи Свободу та Незалежність України, Вадим віддав найцінніше, що мав – власне життя, власне майбутнє. На 21-му році життя перестало битися серце Героя.
У пекельному полум’ї війни, під час нескінченних обстрілів з боку рф оперативної можливості для евакуації тіла загиблого Захисника не було. Вадим довгий час лежав в підвалах Азовсталі як «невідомий», поки родина вперто намагалася віднайти хоч якийсь його слід, отримати хоч якусь звісточку. Аж в січні 2024 року, майже через два роки поневірянь, під час чергового обміну тілами загиблих родині повідомили про його загибель.
Сьогодні, 21 жовтня, Ладижинська громада з невимовною шаною до подвигу полеглого Героя зустріла його, аби провести в останню путь… Щоб тіло та душа юного Захисника навіки віднайшли свій спочинок хоч і далеко від рідної домівки, проте на рідній землі.
З невимовною повагою, у скорботі, Ладижинська громада схиляє голови перед світлою пам’яттю Героя, Захисника – Вадима НЕЧЕПОРУКА.
