Текуча. Моє рідне село, для мене ти єдине…
Моя Текуча, калиновий краю!
Полів твоїх зелені ручаї,
Благословенні будуть хай стократ,
Сади, лани й небеса твої!
Україна! Одне тільки слово - і ми входимо у світи сивої мов жито, історії і барвінкової юності, у світи трагедійного епосу, у світи героїчних діянь, у світи глибинної краси.
Моє рідне село, рідна моя земле! Земля хліборобів, земля героїв, земля легенд ! Тихі води твої, ясні зорі твої, доб
рі люди твої. МИ ДУЖЕ ХОЧЕМО МИРУ! Хочемо, щоб усі чули і бачили, як ми живемо, як будуємо свій казковий калиновий міст, як ми сіємо в землю зерно навпіл з щастям - для себе, для дітей своїх, для внуків - правнуків своїх і для добрих людей, яких завжди зустрічаємо з щирим серцем, хлібом та посмішкою.
Наше мальовниче село Текуча - в минулому велике, а сьогодні 588 дворів - засноване кимось під самим лісом. Колись, розказують, це був хутірець. Пам’ятають старі люди спогади, що ліс тоді обступав хутір з усіх боків. Тільки ж хто перший зліпив тут свою хатину, хто викопав криницю і посадив першу тополю над нею - ніхто цього достовірно не знає …
Розташоване село Текуча на берегах річки Ятрань, та її притоки Те
кучої, за 25 кілометрів на південний схід від Умані, на межі з Кіровоградською областю.
Свою назву, село одержало від струмка, що починається на сході й впадає в річку Ятрань. Струмок мав назву Текучий, через швидку, бурхливу течію. В минулому, цей струмок брав початок з невеликого болотного озера Вікнина, або вікно, яке, на думку жителів не мало дна. Через це озеро вода ніби проривалася на поверхню землі. Це озеро в далекому минулому було настільки небезпечним, що селяни завалили його деревом. Всередині ХІХ століття озеро висохло так, що в період посухи селяни змушені були розкопувати і очищати його. Щоб добути воду. Про це озеро в селі існує легенда. (Легенда). Нині, це маленький ставочок, який має назву Одай.
На початку ХVІІ століття Уманщину (сюди входила і територія Текучої) назвали «Уманською пустинею». В 1609 році сеймовим актом «Уманську пустиню» було віддано старості Брацлавському Каліновському.
Перші письмові згадки про виникнення села є за 1732 рік. Тоді воно належало до Уманського ключа володінь графа Ф.С.Потоцького. До того на території нинішнього села ріс непрохідний ліс. Згодом через нього почали прокладати дорогу, що пізніше назвали Одеською. Лісничим був Левко Іван, який, мабуть, і був першим жителем села, яке почало будуватися на очищених від лісу схилах річки Текучки, а згодом і вздовж річки Ятрань.
На початку ХVІІІ століття по обидва боки середньої та нижньої течії струмка Текучого, почали заселятися вихідці сусідніх населених пунктів, які існували на той час. Привілля, багатство пасовищ і степів заманювали перших поселенців села Текуча.
Але історичні і документальні джерела свідчать, що в районі села Текуча існували ще й найдавніші поселення і стоянки давніх культур. Підтвердження цього є знахідки слідів поселення Черняхівської та Трипільської культур, знайдено на території села залізний кинджал, який закінчується кільцем (можливо Сарматський). Ці знахідки містяться у фондах Уманського краєзнавчого музею.
Село перебувало під польським пануванням. Бувши в володінні Франциска - Селезія Потоцького село розбудовувалося. У 1762 році була побудована церква Івана Богослова. В 1797 році дерев’яна церква побудована Потоцьким згоріла. Наступного року була побудована нова, яка проіснувала до 1848 року. Але через малі розміри церкву було розібрано, а на її місці побудовано дерев’яну хрестоподібну церкву.
До 1809 року село та його околиці належало до володінь Потоцьких. І в цей же рік було продано Людвігу Шолайському, а він у 1826 році віддасть в придане своїй донці Єфросинії, яка вийшла заміж за графа Тишкевича. В 1848 році Текучу купує Владислав Држевецький, на той час в селі проживало 1684 жителі, а землі було 3676 десятин.
В 1900 році село належало графу Андрію Петровичу Шувалову.
Він мав 1848 десятин землі, 58 десятин належало церкві, 2313 десятин - селянам.
Ніколи наш народ - народ великої душі - не зазіхав на чужі краї.
А на нашу землю рвалися і печеніги, і половці, і ординці, і польські магнати, і німецькі загарбники, а тепер і чорно - душні, заздрісні рашисти. Сьогодні наша країна переживає дуже складні часи, дає гідну відсіч рашистській навалі.
В боях за свою волю, за свою незалежність Україна - чайка стає Україною - орлицею, бо її вільнолюбні діти, як сказав прославлений полковник Іван Богун , скидали шапку лише перед Богом! ПЕРЕМОГА БУДЕ ЗА НАМИ !
Для всіх жителів села четвер 24 лютого розділив життя на «до» і «після». До страшної дати в багатьох була розміреність, стабільність, улюблена робота, захоплення і, як виявилося згодом, усе, що потрібне для щастя. А «після» асоціюється з жахіттями війни, обстрілами, бомбардуваннями й страхами насамперед за життя дітей.
Одним з перших став на захист України наш односелець Михайловин Сергій Іванович, який загинув 27 травня 2022 року в районі міста Торецьк при виконанні службових обов’язків по захисту Батьківщини. Вічна Слава Герою!
Також з першого дня війни було створено громадське формування «Загін самооборони». Добровільно об’єдналися понад 120 чоловіків, які цілодобово здійснювали патрулювання села та в'їзні дороги в село.
Всі жителі с. Текуча не стояли осторонь, хто чим міг допомагав: приносили закрутку, продукти, кошти.
Неодноразово господині села Текуча, працівники школи, дитячого садочка та культури долучалися до випікання смаколиків, приготування м’ясних консервацій для наших воїнів, які боронять Україну.
Дякуємо усім жителям села, хто долучився та підтримав фінансово у придбанні сировини для м’ясних консервів, автомобіля та інших потреб наших захисників.
В селі створені підприємства ТОВ «Агофірма Текуча», ФГ «КМС», ФГ «Земляни» ФГ «Ніко-2», ФГ «АГРО МД», ФГ «Калина», у яких працюють наші люди.
Наші підприємці та фермери такі як : Колісник С.А., Колісник М.С., Михайловин В.Л., Білик О.П., Гершун І.М., Нетреба А.Д., Федоров Р.Ю., Хитрук В.В., Хитрук І.В., Покотилюк С.Ф., Розборська Л.В., Мороз О.А. неодноразово надавали допомогу паливно-мастильними матеріалами, продуктами, коштами. В жодному проханні не було відмовлено, за що велика їм подяка.
Працівники старостату, дитячого садочка, школи та культури постійно проводять роботи з благоустрою села, також велика подяка ТОВ «Агрофірма Текуча», Морозу О.А. та Хитруку В.В. які також долучаються до роботи по благоустрою села та надають техніку.
Жителі села мріють жити в достатку, злагоді, мирі - у гордій Українській державі європейського рівня. Не забувають і тих, хто творив історію села, хто віддавав та віддає свої сили, здоров’я, життя рідному краю і людям, які тут живуть.
Підготував Текучанський старостинський округ
