Ладижинська сільська рада
Уманського району Черкаської області
Логотип Diia Герб України
gov.ua місцеве самоврядування України
  Пошук

Історія с. Шарин від найдавніших років до сьогодення

Дата: 22.07.2021 08:45
Кількість переглядів: 2267

 

Фото без опису

ДОРОГА ПОЧИНАЄТЬСЯ  З СТЕЖИНИ,

А  РІКИ   І МОРЯ   -  ІЗ  ДЖЕРЕЛА.

І  ПОЧИНАЄТЬСЯ  ВЕЛИКА   БАТЬКІВЩИНА

З  РІДНОГО  МАЛЕНЬКОГО  СЕЛА  ...                         

                                 

                                                  Шарин  мій  -  це сонечко,  рідний  край.

                                                  Тут  топчу  стежечку  із  краю  в  край.

                                                  Тут  я  народилася,  тут  росту

                                                  І  тягнусь,  мов  квіточка, у  висоту...

 

     Село  Шарин розкинулося на  дві  неглибокі балки, що  тягнеться  з  північного заходу  на  південний  схід.  Зі  сходу  на  захід,   майже впритул, його

Обперезав  ліс, з  якого виривається біла  стрічка  збудованого асфальтного  шляху, і  яка  тягнеться повз усе  село, гублячись на  небосхилі. Село  потопає

У  вишневих та  грушевих  садах, повне зелені  із  вісьмома   ставками, в  яких купають  свої віти  зелені кучеряві верби.

    Щодо історичної  назви села, то існує  багато легенд.

   З  переказів  відомо, що  назва  села   Шарин походить  від назви  бідних  селян, які мали невеликі наділи землі біля  річки  Ятрань.Селян цих  звали Шарлатанами,

жили   на  хуторі  в декількох хатинах понад  двісті років тому,  і  тільки  з часом хутір почав  збільшуватися  до  сучасних  розмірів.

   Друга  легенда : жив  колись  у  селі  пан. Та такий же дорідний та  викоханий. Котився, несучи своє важке тіло, неначе  шарик. І прозвали його люди - Шариком.

,, Чиї  ви?”- запитували селян  на  ярмарку  чи  в дорозі. ,, Шарикові”, -відповідали  люди. Поступово Шарикове  отримало  назву  Шарино.

   За іншою легендою назва села пішда від  клички улюбленця  пана- собаки Шаринка, який мав  честь бути похованим  у видолинку , де поселились люди. Пан назвав цю долину  Шариковою, бо там був похований  його  улюбленець.А  пізніше

люди  назвали це поселення Шарином.

   Наступна легенда говорить про те, що давним-давно, коли люди ще чумакували, біля дороги, що вела  до  Криму, утворився хутір. Люди  займалися  в  ньому шорницькою справою. Чи віз полагодити, чи  упряж – на  все здатні були золоті руки  поселенці.Чумаки, що  зазнали біди  в  довгій дорозі, з  надією поспішали до  Шорницького  хутора,  назву  якого з роками  спростили:

Шарницького – Шаринського - Шарин.

   Є над  чим  задуматись  маленькому  шаринчанину - хто  він: чи  нащадок пана

Шарика, а  чи  правнук  великого  Шорника ?

  Село  і  вся земля  навколо-  належала   графу  Потоцькому.  Він  володів  майже всією  землею , якої  було до  1479 десятин. Пізніше земля належала поміщику Глимбоцькому  та  орендареві Глайзнеру. Лише  1/3 частини  всієї землі належала  селянам,  при чому  вся  була  непридатна до  обробітку.

   В  період  царсько- поміщицької  влади,   село  мало 213 дворів, всього   населення 1035 чоловік,  із  них  чоловіків 521  і  жінок -514  осіб.     50 відсотків селян були безземельні  і  працювали  по  наймах, решта  мали наділи 0,1-0,3  десятини. Основним  заняттям місцевого  населення було  хліборобство. В поміщика  селяни  працювали по 12-15 годин  на  добу, одержуючи за  це 15-20 копійок в день. Страховикам платили  по 6-8 копійок на місяць. Жилося дуже  тяжко. Колишні страхові Чернюк Кузьма та  Гребенюк Нікандр  розповідають, що  поневіряння, визиск доводили людей до відчаю.  Крім того, деякі  селяни,  ходили  на  заробітки в  Херсонську  губернію. На  території  діяли   одна православна  церква ; церковно- приходська  школа з  одним  учителем,  в  якій  навчалися  діти  заможних батькі. У  церковно – приходській школі у 1912 році з 141 дитини віком від 8 до  11 років навчалося лише 42. Про саму школу ,, наблюдатель, піп Белогорський, писав  у  своїй  доповіді  начальству 23 червня  1914 року :,, В  школе  нельзя пробыть и часу  без  головной боли. Происходит это от того, что печи дали  трещины, сквозь которые свободно проходит удушливый  угар. Кажется, что  стоит в  какой-то темной дымовой  трубе…Квартира учителя, состоявшая из комнаты и  кухни скомбинирована  положительно  плохо;  працював водяний  млин,  вітряк,  одна  кузня.

  У   1913 році  побудована  школа  на  3 класи.

  У  1917  році  земля  була передана  в  користування  селянам.

  В  1930 році ,  в лютому  було  засновано  колгосп  «Більшовик».

 

                          Достигали  Жита. І  тремтіли  Дитячі коліна-

                          Косоокої смерті  чорнів продіравлений плащ...

                          Вимирало  Село – потопала  в сльозах  Україна,

                          І  розгублене Небо  ковтало задушений  плач.

 

1932 -1933  роки -  страшний  Голодомор, який  скосив 338   жителів  нашого  села. Зі  свідчень  очевидців - це були   найстрашніші роки у їх  житті, адже люди  їли все : і траву, і собак, і птахів  ловили, відкопували дохлу  худобу і  гризли  кістки, їли навіть дітей  ... Померлих  не хоронили, а звозили й  скидали в одну велику яму. Людей, які  були навіть знесилені, також забирали та кидали заживо  в  яму.                                                                                          

                                

  Війна ...Чорна  пляма  в  історії  села. Все  на  території  села було  знищено,90 осіб   молоді  насильно  було  відправлено на  роботу  в  Німеччину,    57  наших односельців  забрала у  свої  чорні  руки  смерть. Визволили  село  Шарин  від  німецьких  загарбників 10  березня  1944  року.

   Низький уклін, вічна память  і слава  визволителям, котрі зі  зброєю в  руках

захистили   свободу і  незалежність нашої  країни, трудівникам тилу, які самовіддано працювали  задля  Перемоги. 

   Відбудова сільського  господарства  найбільшого  розвитку  досягла  у  1954  році  при  голові  колгоспу Мусаті  Івану Никифоровичу,  який організував  будівництво електростанції, млина,  майстерні, кузні, гаража  для  5 автомобілів,  олійні, три  тваринницьких  приміщення.

   У 1959  році колгосп «Більшовик», обєднався із   колгоспом  ім.Горького

с. Ропотуха. Особлива  увага  приділялась  центральній  садибі,  тобто с.Ропотуха,  а  село  Шарин  стало  занепадати,  як  перспективне. Так було  28  років. За  цей  період збудовано   дитячі  ясла, медпункт,   клуб,  в  якому  розмістилась  і  сільська  бібліотека,  а  школу і   церкву розібрали  люди.Учні  вимушені  були навчатись  у  школах сіл  Ятранівка, Ропотуха, Ладижинка протягом  18   років.

       8  липня  1987 року  с.Шарин від єдналось  від  села  Ропотуха в  окреме  господарство -  колгосп  «Більшовик». Очолив  господарство Кузнець  Анатолій  Михайлович.

      03  січня  1990 року утворено  Шаринську  сільську  раду,  яку  очолив  Ліповський  Микола  Васильович,  а  в січні  1991 року Загоруйко  Дмитро  Олексійович.

    17  листопада  1990 року було  обрано  головою  колгоспу  Кравчука  Миколу  Сергійовича.

    У  1993  році  село  Шарин  було віднесено до   території  радіоактивного забруднення   внаслідок  аварії  на  Чорнобильській  АЕС, проте  у  1997  році, на  територію  села було  переселено 3  сімї  із  Житомирської  області.

   У   90-х  роках   село  Шарин  стало  оживати й  відбудовуватись. В  селі  нараховується  280 дворів.  Під  час  головування  Кравчука  М.С побудовано  нову  школу,  дитячий  садок, три  артезіанські  свердловини, хім.склад, комори для  зберігання  зерна, приміщення  пож.депо, заасфальтовано  дороги, оновлено автотракторний  парк.   В  1993 році колгосп «Більшовик»  перейменовано в  колективне  сільсько- господарське  пайове підприємство   «Шарин».

     У  квітні 2000  року КСПП «Шарин» було  реорганізовано в  сільсько- господарське  товариство з  обмеженою  відповідальністю «Шарин»,  керівник 

Гуреля  Володимир Якимович.

    У  2003  році СТОВ  «Шарин» припинило  свою  господарську  діяльність і

землі  стали орендувати ТОВ  «Металіст»  директор Чимирис В.П., ( нині Чимирис  І.В.), ФГ  «Кравчукове» голова  фермерського  господарства  Кравчук Г.М., ПСП« Катрін» директор Шпиця  М.Л.(а тепер Гринь  Ю.І.).

   У  1998 році сільським  головою  було  обрано Мельник  Зінаїду  Миколаївну, яка

і  по  сьогоднішній  день  очолює  Шаринську  сільську  раду.   Саме  через її ініціативи та  ініціативи й допомоги  сільських  жителів, керівників підприємств, приватних  підприємців - у 2005  році  було побудовано і  відкрито  пам’ятний  знак Жертвам  Голодомору. 

   При   реконструкції  автодороги  Київ- Одеса  було  знайдено старовинні  речі, а

саме:  жорна, грубий  примітивний  посуд та  різне хатнє начиння. Все це  зберігається  в  Уманському  краєзнавчому  музеї.

  На сьогодні на  території  села значиться 270 дворів,  зареєстровано  487 жителів, із них 86  дітей  до 18 років. У  Шаринському  навчально-виховному  комплексі навчається 54 учні.На  території  села  проживає 1 інвалід  Великої  Вітчизняної  війни, 2 учаника бойових  дій ( один  з  них афганець), 16 учасників  війни, 260  жителів   села  мають статус потерпілих  внаслідок аварії  на  ЧАЕС.

       Працюють такі  установи: Шаринський  навчально-виховний  комплекс І-ІІІ ступенів,  фельдшерський  пункт,  сільський  клуб,  бібліотека, поштове  відділення, магазин,  кафе-бар, православна церква..

      Щедре  наше  село на  красу,  багате  на  таланти, адже все тут  уміють робити: і вишивати,  і  вязати, і корзини із  лози  плести, і різьбою  по  дереві

займаються, і майстерні вироби із  соломки зробити. Ну а що вже  співуче,  голосисте  наше  село  тут  не  перебільшиш. 

   Росте  село.  Живуть і працюють в ньому  роботящі люди. І  кожен день вносить  незабутні  рядки  в  історію  села...

           

 


« повернутися

Код для вставки на сайт

Онлайн-опитування:

Увага! З метою уникнення фальсифікацій Ви маєте підтвердити свій голос через E-Mail
Скасувати

Результати опитування

Дякуємо!

Ваш голос було зараховано

Форма подання електронного звернення


Авторизація в системі електронних звернень

Авторизація в системі електронних петицій

Ще не зареєстровані? Реєстрація

Реєстрація в системі електронних петицій

Зареєструватись можна буде лише після того, як громада підключить на сайт систему електронної ідентифікації. Наразі очікуємо підключення до ID.gov.ua. Вибачте за тимчасові незручності

Вже зареєстровані? Увійти

Відновлення забутого пароля

Згадали авторизаційні дані? Авторизуйтесь