A A A K K K
для людей з обмеженими можливостями
Ладижинська сільська територіальна громада
Уманського району Черкаської області

Історія с. Шарин від найдавніших років до сьогодення

Дата: 22.07.2021 08:45
Кількість переглядів: 31

 

ДОРОГА ПОЧИНАЄТЬСЯ  З СТЕЖИНИ,

А  РІКИ   І МОРЯ   -  ІЗ  ДЖЕРЕЛА.

І  ПОЧИНАЄТЬСЯ  ВЕЛИКА   БАТЬКІВЩИНА

З  РІДНОГО  МАЛЕНЬКОГО  СЕЛА  ...                         

                                 

                                                  Шарин  мій  -  це сонечко,  рідний  край.

                                                  Тут  топчу  стежечку  із  краю  в  край.

                                                  Тут  я  народилася,  тут  росту

                                                  І  тягнусь,  мов  квіточка, у  висоту...

 

     Село  Шарин розкинулося на  дві  неглибокі балки, що  тягнеться  з  північного заходу  на  південний  схід.  Зі  сходу  на  захід,   майже впритул, його

Обперезав  ліс, з  якого виривається біла  стрічка  збудованого асфальтного  шляху, і  яка  тягнеться повз усе  село, гублячись на  небосхилі. Село  потопає

У  вишневих та  грушевих  садах, повне зелені  із  вісьмома   ставками, в  яких купають  свої віти  зелені кучеряві верби.

    Щодо історичної  назви села, то існує  багато легенд.

   З  переказів  відомо, що  назва  села   Шарин походить  від назви  бідних  селян, які мали невеликі наділи землі біля  річки  Ятрань.Селян цих  звали Шарлатанами,

жили   на  хуторі  в декількох хатинах понад  двісті років тому,  і  тільки  з часом хутір почав  збільшуватися  до  сучасних  розмірів.

   Друга  легенда : жив  колись  у  селі  пан. Та такий же дорідний та  викоханий. Котився, несучи своє важке тіло, неначе  шарик. І прозвали його люди - Шариком.

,, Чиї  ви?”- запитували селян  на  ярмарку  чи  в дорозі. ,, Шарикові”, -відповідали  люди. Поступово Шарикове  отримало  назву  Шарино.

   За іншою легендою назва села пішда від  клички улюбленця  пана- собаки Шаринка, який мав  честь бути похованим  у видолинку , де поселились люди. Пан назвав цю долину  Шариковою, бо там був похований  його  улюбленець.А  пізніше

люди  назвали це поселення Шарином.

   Наступна легенда говорить про те, що давним-давно, коли люди ще чумакували, біля дороги, що вела  до  Криму, утворився хутір. Люди  займалися  в  ньому шорницькою справою. Чи віз полагодити, чи  упряж – на  все здатні були золоті руки  поселенці.Чумаки, що  зазнали біди  в  довгій дорозі, з  надією поспішали до  Шорницького  хутора,  назву  якого з роками  спростили:

Шарницького – Шаринського - Шарин.

   Є над  чим  задуматись  маленькому  шаринчанину - хто  він: чи  нащадок пана

Шарика, а  чи  правнук  великого  Шорника ?

  Село  і  вся земля  навколо-  належала   графу  Потоцькому.  Він  володів  майже всією  землею , якої  було до  1479 десятин. Пізніше земля належала поміщику Глимбоцькому  та  орендареві Глайзнеру. Лише  1/3 частини  всієї землі належала  селянам,  при чому  вся  була  непридатна до  обробітку.

   В  період  царсько- поміщицької  влади,   село  мало 213 дворів, всього   населення 1035 чоловік,  із  них  чоловіків 521  і  жінок -514  осіб.     50 відсотків селян були безземельні  і  працювали  по  наймах, решта  мали наділи 0,1-0,3  десятини. Основним  заняттям місцевого  населення було  хліборобство. В поміщика  селяни  працювали по 12-15 годин  на  добу, одержуючи за  це 15-20 копійок в день. Страховикам платили  по 6-8 копійок на місяць. Жилося дуже  тяжко. Колишні страхові Чернюк Кузьма та  Гребенюк Нікандр  розповідають, що  поневіряння, визиск доводили людей до відчаю.  Крім того, деякі  селяни,  ходили  на  заробітки в  Херсонську  губернію. На  території  діяли   одна православна  церква ; церковно- приходська  школа з  одним  учителем,  в  якій  навчалися  діти  заможних батькі. У  церковно – приходській школі у 1912 році з 141 дитини віком від 8 до  11 років навчалося лише 42. Про саму школу ,, наблюдатель, піп Белогорський, писав  у  своїй  доповіді  начальству 23 червня  1914 року :,, В  школе  нельзя пробыть и часу  без  головной боли. Происходит это от того, что печи дали  трещины, сквозь которые свободно проходит удушливый  угар. Кажется, что  стоит в  какой-то темной дымовой  трубе…Квартира учителя, состоявшая из комнаты и  кухни скомбинирована  положительно  плохо;  працював водяний  млин,  вітряк,  одна  кузня.

  У   1913 році  побудована  школа  на  3 класи.

  У  1917  році  земля  була передана  в  користування  селянам.

  В  1930 році ,  в лютому  було  засновано  колгосп  «Більшовик».

 

                          Достигали  Жита. І  тремтіли  Дитячі коліна-

                          Косоокої смерті  чорнів продіравлений плащ...

                          Вимирало  Село – потопала  в сльозах  Україна,

                          І  розгублене Небо  ковтало задушений  плач.

 

1932 -1933  роки -  страшний  Голодомор, який  скосив 338   жителів  нашого  села. Зі  свідчень  очевидців - це були   найстрашніші роки у їх  житті, адже люди  їли все : і траву, і собак, і птахів  ловили, відкопували дохлу  худобу і  гризли  кістки, їли навіть дітей  ... Померлих  не хоронили, а звозили й  скидали в одну велику яму. Людей, які  були навіть знесилені, також забирали та кидали заживо  в  яму.                                                                                          

                                

  Війна ...Чорна  пляма  в  історії  села. Все  на  території  села було  знищено,90 осіб   молоді  насильно  було  відправлено на  роботу  в  Німеччину,    57  наших односельців  забрала у  свої  чорні  руки  смерть. Визволили  село  Шарин  від  німецьких  загарбників 10  березня  1944  року.

   Низький уклін, вічна память  і слава  визволителям, котрі зі  зброєю в  руках

захистили   свободу і  незалежність нашої  країни, трудівникам тилу, які самовіддано працювали  задля  Перемоги. 

   Відбудова сільського  господарства  найбільшого  розвитку  досягла  у  1954  році  при  голові  колгоспу Мусаті  Івану Никифоровичу,  який організував  будівництво електростанції, млина,  майстерні, кузні, гаража  для  5 автомобілів,  олійні, три  тваринницьких  приміщення.

   У 1959  році колгосп «Більшовик», обєднався із   колгоспом  ім.Горького

с. Ропотуха. Особлива  увага  приділялась  центральній  садибі,  тобто с.Ропотуха,  а  село  Шарин  стало  занепадати,  як  перспективне. Так було  28  років. За  цей  період збудовано   дитячі  ясла, медпункт,   клуб,  в  якому  розмістилась  і  сільська  бібліотека,  а  школу і   церкву розібрали  люди.Учні  вимушені  були навчатись  у  школах сіл  Ятранівка, Ропотуха, Ладижинка протягом  18   років.

       8  липня  1987 року  с.Шарин від єдналось  від  села  Ропотуха в  окреме  господарство -  колгосп  «Більшовик». Очолив  господарство Кузнець  Анатолій  Михайлович.

      03  січня  1990 року утворено  Шаринську  сільську  раду,  яку  очолив  Ліповський  Микола  Васильович,  а  в січні  1991 року Загоруйко  Дмитро  Олексійович.

    17  листопада  1990 року було  обрано  головою  колгоспу  Кравчука  Миколу  Сергійовича.

    У  1993  році  село  Шарин  було віднесено до   території  радіоактивного забруднення   внаслідок  аварії  на  Чорнобильській  АЕС, проте  у  1997  році, на  територію  села було  переселено 3  сімї  із  Житомирської  області.

   У   90-х  роках   село  Шарин  стало  оживати й  відбудовуватись. В  селі  нараховується  280 дворів.  Під  час  головування  Кравчука  М.С побудовано  нову  школу,  дитячий  садок, три  артезіанські  свердловини, хім.склад, комори для  зберігання  зерна, приміщення  пож.депо, заасфальтовано  дороги, оновлено автотракторний  парк.   В  1993 році колгосп «Більшовик»  перейменовано в  колективне  сільсько- господарське  пайове підприємство   «Шарин».

     У  квітні 2000  року КСПП «Шарин» було  реорганізовано в  сільсько- господарське  товариство з  обмеженою  відповідальністю «Шарин»,  керівник 

Гуреля  Володимир Якимович.

    У  2003  році СТОВ  «Шарин» припинило  свою  господарську  діяльність і

землі  стали орендувати ТОВ  «Металіст»  директор Чимирис В.П., ( нині Чимирис  І.В.), ФГ  «Кравчукове» голова  фермерського  господарства  Кравчук Г.М., ПСП« Катрін» директор Шпиця  М.Л.(а тепер Гринь  Ю.І.).

   У  1998 році сільським  головою  було  обрано Мельник  Зінаїду  Миколаївну, яка

і  по  сьогоднішній  день  очолює  Шаринську  сільську  раду.   Саме  через її ініціативи та  ініціативи й допомоги  сільських  жителів, керівників підприємств, приватних  підприємців - у 2005  році  було побудовано і  відкрито  пам’ятний  знак Жертвам  Голодомору. 

   При   реконструкції  автодороги  Київ- Одеса  було  знайдено старовинні  речі, а

саме:  жорна, грубий  примітивний  посуд та  різне хатнє начиння. Все це  зберігається  в  Уманському  краєзнавчому  музеї.

  На сьогодні на  території  села значиться 270 дворів,  зареєстровано  487 жителів, із них 86  дітей  до 18 років. У  Шаринському  навчально-виховному  комплексі навчається 54 учні.На  території  села  проживає 1 інвалід  Великої  Вітчизняної  війни, 2 учаника бойових  дій ( один  з  них афганець), 16 учасників  війни, 260  жителів   села  мають статус потерпілих  внаслідок аварії  на  ЧАЕС.

       Працюють такі  установи: Шаринський  навчально-виховний  комплекс І-ІІІ ступенів,  фельдшерський  пункт,  сільський  клуб,  бібліотека, поштове  відділення, магазин,  кафе-бар, православна церква..

      Щедре  наше  село на  красу,  багате  на  таланти, адже все тут  уміють робити: і вишивати,  і  вязати, і корзини із  лози  плести, і різьбою  по  дереві

займаються, і майстерні вироби із  соломки зробити. Ну а що вже  співуче,  голосисте  наше  село  тут  не  перебільшиш. 

   Росте  село.  Живуть і працюють в ньому  роботящі люди. І  кожен день вносить  незабутні  рядки  в  історію  села...

           

 


« повернутися

Код для вставки на сайт

Вхід для адміністратора

Онлайн-опитування:

Увага! З метою уникнення фальсифікацій Ви маєте підтвердити свій голос через E-Mail
Скасувати

Результати опитування

Дякуємо!

Ваш голос було зараховано

Форма подання електронного звернення


Авторизація в системі електронних звернень

Авторизація в системі електронних петицій

Ще не зареєстровані? Реєстрація

Реєстрація в системі електронних петицій


Буде надіслано електронний лист із підтвердженням

Потребує підтвердження через SMS


Вже зареєстровані? Увійти

Відновлення забутого пароля

Згадали авторизаційні дані? Авторизуйтесь