Легенда про заснування села Фурманка
Легенда про заснування села
Кожне село має своє ім’я – назву. З цим пов’язані різні історії, тобто легенди. Є така легенда й у села Фурманка.
Було це давно, так давно, що вже ніхто не пам’ятає коли саме, але тоді, коли були ще пани. А їздові тоді називали фурманами.
Так от, був у одного пана звичайний фурман. Та одного разу він врятував життя своєму панові. Це сталося взимку, коли пан повертався з гостювання до свого маєтку. Дорога пролягала повз ліс. Раптом з лісу прямо до брички з паном почали наближатися сяючі вогники. «Вовки! – скрикнув пан – жени чим дужче!» Конюх ударив батогом по конях, які й самі уже мчали, почувши ворожий дух. Але їм не під силу було обігнати голодної зграї й кучер це одразу зрозумів. Він міг би врятуватися сам, обрізавши повіддя від брички та стрибнути самому на коней. Та він вчинив інакше. Він миттю роздягнув свою свиту і кинув її голодній зграї вовків. Так, як фурман мав справу з кіньми, його одяг утримував запах коней, тому вовки кинулись на жалюгідну свиту фурмана. Цього часу стало досить, щоб фурман міг від’їхати досить далеко від лісу – ближче до села, до маєтку пана. Та роздягнений він так окоченів, що потім захворів і мало не помер. Коли фурман одужував, пан, зі своєї милості подарував йому шматок землі, за те, що він врятував йому життя. Він розорав поле, зробив ставок, збудував житло. Згодом тут виросло село, яке назвали Фурманкою, а його мешканців фурман чанами.
