Городниця. Моє рідне село, для мене ти єдине...
В росистих світанках,
В вечірніх загравах
Над Ятрань-рікою
В серпанках дібров
Розкрилася гордо
Моя Городниця,
Мій край дорогий,
Моє рідне село.
Стало місто для мене,
Як пісня велична,
Скільки світлих будов в нім
У вись піднялось.
Тільки серце довічно
Схвильовано кличе
У столицю дитинства,
У рідне село.
Я вертаю додому
По стежині знайомій,
Де над Ятрань-рікою
Зустріча мене знов
Моя Городниця,
Дитинства столиця,
Мій край дорогий,
Моє рідне село.
Мальовниче село Городниця розташоване на обох берегах річки «Ятрань», за 32 кілометри на південь від міста Умань. «Там де Ятрань круто в’ється, з під каменя б’є вода…», якщо вдуматись в слова цієї пісні, то здається, що народилася пісня в с. Городниця, бо більше ніде так круто не в’ється р. Ятрань і лише в цьому селі стоять вікові камені з під яких і б’є цілюще джерело.
Поглянути на село у весняний день, коли садки у буянні білого і рожевого цвіту, поля зеленіють, обіцяючи багатий урожай і сонце грає у чистих плесах ставків і очам радісно – яка ж краса довкола! Справжній куточок земного раю обрали наші пращури для поселення і залишили нам у вічний спадок. А живуть люди на цій землі не одне тисячоліття. 
У книзі Леоніда Похилевича «сказання про населені місцевості Київської губернії» виданої в 1864році, зазначено, що із старожитностей села найцікавішими є могили, джерело, що витікає з – під скелі та два камені, на одному висічений хрест, на другому підкова. До цього джерела в давнину здійснювались хресні ходи. Церква древня з кам’яною дзвіницею, невідомо ким і коли побудована. На даний час хреста і підкови вже не видно, а джерело б’є і досі.
В селі Городниця виявлені залишки поселення трипільської та трьох поселень черняхівської культур. За переказами, село раніше називалось Пояс Могили , оскільки у південній частині села є курган – могила ймовірно, скіфської доби , навколо є сім могил меншої висоти. А назва «Городниця» походить від слова «городок» - укріплене місто. Вздовж південної частини села пролягає Чумацький, Гардовацький, або Широкий шлях. Він є відрізком Удицького шляху, що з’єднував західний форпост Запоріжжя на річці Південний Буг, козачу паланку Гард з містечком Удич, звідси й назва. Широким його називають тільки городничани за його колишню ширину. Більш як півстоліття тому ширина шляху сягала 34 метри й порушувати цей розмір було заборонено. Офіційні відомості про село Городниця датуються 1795 роком. Перепис населення цього року засвідчує, що село було середнім. У ньому була церква, два млини і один фільварок. У селі Городниця тоді проживало 335 чоловіків і 298 жінок, знаходилось 109 дворів.
Голодомор 1932-1933 рр. забрав життя понад 1000 жителів села
Городниця. Пролетіли роки, та пам'ять живе. За допомогою меценатів села
Л.Л.Рижука та Л.Я.Франченка у 2003 році на старому кладовищі, біля ями,
куди звозили померлих від голоду городничан збудовано пам’ятник.
У Великій вітчизняній війні брало участь 366 жителів села з яких 134
відзначено урядовими нагородами, близько 70 осіб молоді було насильно
вивезено до Німеччини, 187 воїнів городничан віддали свої життя за
Батьківщину. Їх імена викарбувано на Обеліску Слави, який було відкрито
в травні 1969 року.
Городниця перебувала в окупації з липня 1941 року по березень 1944
року. Фашисти знищили і розграбували колгоспне господарство. Село
повстало з руїн, розпочалась відбудова .
З 1957 року «Новий світ» очолював І.С.Якименко, працівник сільського господарства. За роки його господарювання в селі заасфальтовано всі дороги, проведено водогін, побудовано більше як 60 виробничих приміщень : телятники, корівники, свинарники, гаражі, зерносховища, майстерні, кормоцехи, житлові будинки та інші. Його ім’я було відоме не тільки на Уманщині, а й поза її межами.
Зі здобуттям незалежності України почалось розпаювання земель. І.С.Якименко пішов на заслужений відпочинок, керування господарством передав В.І.Мельнику.
З 2008 року господарством ТОВ «Новий світ – Агро» керує В.П. Шилюк,
відоме як виробник високопродуктивних зернових, бобових та насіння олійних культур, з використанням інноваційних технологій. Це підприємство неодноразово визнавалось кращим господарством за результатами ведення сільськогосподарського виробництва.
На території села діють:
ПП Якименко – директор В.В.Рудий;
ФГ Єва – директор В.П. Зброй;
ФГ Валентина;
Прод. магазин – ПП Мамбик Людмила Борисівна
Продуктовий магазин - ПП «Черненко»
Магазин «Торговий центр» – завідувач Шилюк Оксана Петрівна
У селі функціонує заклад дошкільної освіти «Малятко» – завідувач Якименко Вікторія Миколаївна - 25 дітей;
ФАП – завідувач Мамбик Лариса Миколаївна
Бібліотека – завідувач Максименко Галина Іванівна
Поштове відділення.
За роки незалежності в селі збудовано нову церкву, відкриття якої відбулося у 2018 році, відкрито пам’ятник жертвам фашистської неволі у 2006 році. У 2014році перед Будинком культури постав бюст Тараса Шевченка, у 2015 році відремонтовано ФАП, зроблено внутрішній ремонт Будинку культури, а у 2017 році перекрито його покрівлю. У 2018 році перекрито дах адмінбудинку. У 2019 році перекрито дах в ЗДО «Малятко», а 2020 році замінені старі доріжки на нову сучасну бруківку. У 2021 році побудовано новий пішохідний місток через р. Ятрань. Побудована пішохідна доріжка біля Храму села. Висаджено горіховий сад на правому березі річки Ятрань.
За всім цим стоять живі люди, працьовиті городничани, які докладаючи всіх зусиль творили й творять історію села Городниця.
24 лютого 2022 на нашу країну віроломно без попередження напав війною наш сусід «росія». Усі підприємства, підприємці та жителі села об’єднались і стали на захист «неньки України». Спільно з підприємцями був побудований блок пост, проводилось цілодобове чергування, як на посту, так і на території села. Жителі села зносили продукти харчування, кошти для наших воїнів. Плели маскувальні сітки, готували «смаколики» і передавали у волонтерський центр, в село Ладижинка для подальшої відправки на передову нашим захисникам.
Великий внесок зробили наші підприємства і підприємці : зокрема ТОВ «Новий світ –Агро» було передано нашим збройним силам 3 автомобілі, автобус, біля 5тонн дизельного пального та бензину. З продуктів:борошно, олія, цукор, крупи, мед. Товариство взяло активну участь в Ярмарку, кошти від якого були передані у Волонтерський центр.
Також великий внесок зробили ПП «Якименко» і ФГ «Єва» надавали продукти харчування, дизельне паливо для ЗСУ, кошти для потреб наших захисників.
Долучились і наші магазини, які допомагали продуктами харчування та засобами гігієни.
Окрема подяка працівникам ЗДО «Малятко», які підготували заклад для притулку біженців. Під час масової евакуації людей із зони бойових дій надали прихисток біженцям. Готували для них смачні вечері та сніданки. Також колектив брав активну участь у приготуванні «смаколиків» для наших захисників.
Наші чоловіки без вагань з перших днів пішли боронити нашу землю. 12 добровольців поповнили ряди ЗСУ.
Городничани і надалі надають усіляку допомогу Збройним силам нашої країни і вірять в Перемогу над агресором. Все буде Україна.
Моє рідне село Городниця,
Ти дзвениш, як краплина водиці.
Моє рідне, любиме село,
Ти край неба собі розцвіло.
Розцвіло, заквітчало і пахне,
І хто пройде селом, той і ахне,
Бо тут річечка змійкою в’ється –
Ця красунечка Ятранню зветься.
Берегами її ти пройдися,
На чарівність її подивися.
Як в комишиках жабка квакоче,
Як лебідка в гніздечку гемоче.
Це мистецтво ніхто не опише,
Воно просто візьме й заколише,
Зачарує тебе й заколише.
А долонями ще й приласкає.
І на клаптику «вселенної» землі
Працюють люди, як бджоли в дуплі
Вони дарма часу не гають –
Оцю красу всю обновляють.
Розцвітай, процвітай, мій ріднесенький куточку
А я вишию тобі українську сорочку.
Щоб краса твоя вічно сіяла
А могутність повік не згасала.
Віта КОВАЛЬЧУК
1999, с. Городниця.
Городницький старостинський округ.
